Контроль обчислювальних процесів методами ідентифікації при натурному моделюванні
DOI:
https://doi.org/10.32626/2308-5916.2024-26.43-53Анотація
Зростання вимог до засобів моделювання, а також обсягу задач, які розв’язуються методами моделювання, призводить до необхідності створення продуктивних моделюючих систем високого технічного рівня, що являють собою складні та розгалужені комплекси функціональних елементів, вузлів і агрегатів, які забезпечують виконання різних етапів процесу моделювання. Таким чином, при розробці, дослідженні, синтезі та оцінці якості роботи сучасних моделюючих засобів останні повинні розглядатися як системи з притаманними їм теорією, принципами побудови, особливостями реалізації та областями застосування. Одним з природних, у сучасних умовах та перспективних напрямів суттєвого підняття технічного рівня засобів моделювання, є їх інтелектуалізація шляхом реалізації складних процедур за допомогою технічних та програмних засобів, що принципово може бути досягнуто лише на основі широкого використання у системах моделювання сучасної обчислювальної техніки.
Розглянуто особливості організації обчислювального процесу класу натурних імітаторів, реалізованих на аналого-цифровому (гібридному) обчислювачі. Показана ефективність використання в гібридних натурних імітаторах аналогового процесора як динамічна модель об'єкта, що обумовлено високою швидкодією внаслідок розпаралелювання та неалгоритмічних обчислень у ході моделювання динаміки. Запропоновано підхід до контролю обчислювального процесу при натурному моделюванні, що ґрунтується на методах ідентифікації та отримано конструктивні вирази оцінки функціонування обчислювально-керуючих систем гібридних натурних імітаторів.
Завантаження
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
Авторам дозволяється та заохочується публікувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. The Effect of Open Access).