Оптимізація пошуку дискретних складних сигналів з необхідними властивостями для застосування у сучасних інформаційно-комунікаційних системах
DOI:
https://doi.org/10.32626/2308-5916.2019-19.37-43Анотація
Серед основних напрямків покращення показників ефективності функціонування інформаційно-комунікаційних систем (ІКС), зокрема, завадозахищеності, скритності, інформаційної безпеки, можна виділити напрямки, пов'язані із застосуванням фазоманіпульованих широкосмугових сигналів (ФМ ШПС) і частотно-фазоманіпульованих (ЧФМ) сигналів. Оскільки в багатокористувачевих системах, кодовий поділ каналів ґрунтується на відмінності сигналів, то побудова ІКС і показники ефективності зазначених систем визначаються вибором сигналів і їх властивостями. При цьому, як дискретні послідовності (ДП), які розширюють спектр (маніпулюють несучу частоту), повинні бути використані ДП, які засновані на нелінійних правилах побудови і мають покращені кореляційні, ансамблеві і структурні властивості. Зокрема, при використанні таких сигналів як фізичного переносника інформації або сигналів синхронізації часові витрати на розкриття структури використовуваних сигналів зростають і постановка «оптимальних», з точки зору станції протидії, перешкод стає проблематичною. Складні сигнали, отримані на основі таких послідовностей, володіють, з одного боку, структурними властивостями, аналогічними властивостям випадкових (псевдовипадкових) послідовностей, а з іншого — необхідними ансамблевими і кореляційними властивостями. Мінімізація рівня бічних пелюсток АКФ має найбільше значення при конструюванні сигналу для таких додатків як вимір часу запізнювання, часовий дозвіл й ін. У даній роботі сформульована і вирішена задача оптимізації синтезу нелінійних дискретних послідовностей, які мають покращені ансамблеві, структурні і автокореляційні властивості. Застосування нелінійних дискретних сигналів, які утворені на основі таких послідовностей, дозволить забезпечити необхідні значення завадозахищеності, інформаційної та структурної скритності функціонування ІКСЗавантаження
Посилання
Горбенко І. Д., Горбенко Ю. І. Прикладна криптологія. Теорія. Практика. Застосування : монографія. Харків : Форт, 2012. 880 с.
Sarvate D. V., Pursley M. V. Crosleration Properties of Pseudorandom and Related Sequences. IEEE Trans. Commun. 1980. Vol. 68. P. 59–90.
Ipatov Valery P. Spread Spectrum and CDMA. Principles and Applications. University of Turku, Finland and St. Petersburg Electro technical University «LETI», Russia. John Wiley & Sons Ltd, The Atrium, Southern Gate, Chi Ches-ter, West Sussex PO19 8SQ, England.
Свердлик М. Б. Оптимальные дискретные сигналы. М. : Сов. радио, 1975. 200 с.
Горбенко І. Д., Замула О. А. Моделі та методи синтезу криптографічних сигналів та їх оптимізація за критерієм часової складності. Математичне та комп’ютерне моделювання. Серія: Фізико-математичні науки : зб. наук. праць. Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова Національної академії наук України, 2017. Вип. 15. 272 с.
Gorbenko I. D., Zamula А. А. Cryptographic signals: requirements, methods of synthesis, properties, application in telecommunication systems. Telecommunications and Radio Engineering. 2017. Vol. 76, Issue 12. P. 1079–1100. DOI: 10.1615/TelecomRadEng.v76.i12.50.
Gorbenko D., Zamula А. А., Semenko A. E., Morozov V. L. Method for synthesis of performed signals systems based on cryptographic discrete sequences of symbols. Telecommunications and Radio Engineering. 2017. Vol. 76, Is-sue 17. P. 1523–1533.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
Авторам дозволяється та заохочується публікувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. The Effect of Open Access).
